ли мотиви Ђсонечкаї, звичайно,
червоного кольору. Ђ¬ерб≥вкаї Ч легко вигнута галуз≠ка з центральним тоненьким
чер≠воним стебельцем. ¬≥д натиску пензл¤ залежить форма њњ своЇр≥д≠них
листочк≥в. ¬ерхн¤ частина њх заокруглена дотиком тоненького ћайстри дит¤чих ≥грашок ви¤вл¤≠ли
в розпис≥ тонке розум≥нн¤ л≥≠н≥йного ≥ кольорового ритму, вм≥ло застосовували
суц≥льне покритт¤ окремих мотив≥в ≥ каплепод≥бне зо≠браженн¤ листочк≥в.
Ќайпрост≥ш≥ комб≥нуванн¤ цих прийом≥в давали велике багатство вар≥ант≥в роз≠пису. ¬ ус≥й систем≥ розпису ≥грашок ефективно ≥ соковито на природ≠ному фон≥
деревини виступала бар≠висто-веселкова гама червоного, зеленого, жовтого
кольор≥в, ¤к≥ в р≥зних ≥грашках мали ≥нше тональ≠не звучанн¤. „ервоний кол≥р
час- алюжний Ѕ. ѕД
алюжна √. ≤. ¬азочки. ƒерево. “оченн¤. –озпис ацетоновими фарбами. ћ≥сто
явор≥в. 1975, ћ≈’ѕ. пензлика ≥ спр¤мована до стебли≠ни
вузеньким зак≥нченн¤м. „асто листочки з одн≥Їњ сторони галузки розмальовують
червоною, а з дру≠гоњ Ч зеленою фарбами. ≤з комб≥нац≥й р≥зних мотив≥в ство≠рювали
майстри композиц≥њ, ¤к≥ розм≥щували на б≥чних сторонах ≥ прич≥лках возик≥в,
саней, запл≥чч¤х кр≥сел, на столиках, на шињ ≥ боках коник≥в, крилах птах≥в
тощо. то в≥д темного поступово
переходив до св≥тлого в≥дт≥нку. Ќародн≥ майстри виконували роз≠пис пензл¤ми,
¤к≥ робили з кот¤≠чоњ шерст≥. ћалювали в≥льно в≥д руки, фарби виготовл¤ли з
рослин≠них барвник≥в. ∆овту фарбу, на≠приклад, отримували так. ¬осени зривали
¤годи рослини Ђшатлакї. Ќа