Главная


ПЕРЕДМОВА

Народне мистецтво Яворівщини — явище не лише яскраве, а й глибоке за своїми традиціями, джерелами, різноманітне за видами і фоомами. Воно здавна привертає увагу вчених, художників і просто шанувальників народного мистецтва, користується популярністю серед широких мас населення.

В минулому українське народне мистецтво, як і російське та інших народів, було невід'ємною і необхідною частиною побуту. Народні майстри працювали на селі, май-стри-ремісники — в місті, а над ними вже, умовно кажучи, розташовувались худож-ники-професіонали — майстри так званого вченого мистецтва. Між ними існував безперервний зв'язок — і в давно минулі часи, і в недавні. В Київській Русі майстри, що наводили чернь на срібло, прикрашали яскравими перегородчатими емалями золото, в багатьох своїх орнаментах були близькими до народного мистецтва, що особливо виявляється в київській кераміці, в багатьох зразках прекрасного українського гончарного посуду. Можна вловити віддалені відголоски мистецтва антів — древніх слов'ян — і мистецтва київського періоду в гуцульських орнаментах, що найповніше зберегли традиції «сивої давнини». Академік Б. О. Рибаков високо оцінив не лише красу гуцульських писанок, а й те, що багато з них виступають носіями древніх образів, започаткованих іще в первісні землеробські епохи. Б. О. Рибаков писав, що у Музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР (Львів) «зберігається дорогоцінна колекція писанок, яка налічує кілька тисяч екземплярів. Писанки, пасхальні яйця, по самій своїй природі — предмет ритуальний, пов'язаний з важливим християнським святом, що бере початок від язичеських уявлень про весняне воскресіння природи. На наш подив, християнські сюжети майже повністю відсутні в розписах. Більшість зображень пов'язана з архаїчною язичеською символікою»

Але ці зв'язки не обмежуються тільки давнім язичеським минулим. В українському народному мистецтві активно відбились відголоски мистецтва Ренесансу і барокко, мистецтва XV—XVIII ст., але всі форми цих великих стилів були своєрідно сприйняті, зрозумілі і переосмислені народними майстрами. Із скарбниці великого професіонального мистецтва їх геній завжди брав лише те, що було їм близьким, але розумів узяте по-своєму.

В основі мистецтва завжди лежало своє, народне, те, що складалось віками в житті народу, пов'язувалось із його звичаями, відповідало його уподобанням, його поетичному світосприйманню. Народне мистецтво — цілий світ, часом іще таємничий у своїх образах, але привабливий і для сучасного глядача. Якщо для нас уже не так важливі, хоч і цікаві, ті або інші давні уявлення, що лежали в основі певного орнаменту, то поетична суть, краса декоративної думки, так яскраво відображені в народному мистецтві, дорогі нам і зараз.

Але майстри живуть не лише минулим, вони прагнуть наблизити ті або інші форми речей до вимог сучасного побуту. Вони шукають і нові теми, перетворюючи їх на основі великої традиційної майстерності в орнамент. Так створюється і нове сучасне радянське народне мистецтво, засноване на глибокому розумінні своєї народної національної традиції, на своїй художній спадщині. Досвід обробки матеріалів, що дійшов до нас через віки, чуття краси матеріалу, вміння створити корисну річ, прикрасити її яскравим і вражаючим орнаментом, ввести в нього ті або інші зображення — усе це характерне і для сучасного народного мистецтва України.

В цьому відношенні робота Р. В. Чугай винятково цікава, являє великий інтерес уже

тим, що вона розповідає про велике художнє явище — народне мистецтво Яворівщи- і Вопросы истории,

ни. Остання відома як один з центрів народної творчості, де здавна побутують чудові 1974, № 1, с. 6.


читать далее
Hosted by uCoz