ƒоречно зауважити, що на терито≠р≥њ
явор≥вщини у XVIIIЧXIX ст. пап≥р виробл¤ли в паперн¤х с≥л Ѕ≥рки, Ћелех≥вка,
ћайдан, ћоран- ц≥, ѕередб≥р'¤, „ернил¤ва, Ўкло та в яворов≥ 20. ƒерев'¤ними ≥ токарними виробами
славились майстри м≥ста ян≥в, де в 1693 р. було орган≥зовано також шевський цех21.
–озвитков≥ реме≠сел спри¤ло виг≥дне його геогра≠ф≥чне положенн¤ Ч через м≥сто
проходив торговельний шл¤х ≥з ¬аршави до ам'¤нц¤-ѕод≥льсько- го та з п≥вденноњ
–ос≥њ до —≥≠лез≥њ. Ќа торговельному шл¤ху до Ћьво≠ва
був розм≥щений ≥ раковець, ¤кий у 1425 р. вже мав магдебур≠зьке право22.
¬загал≥ перехрещен≠н¤ торговельних дор≥г на територ≥њ явор≥вщини мало значний
вплив на долю народних промисл≥в, на≠родноњ творчост≥ загалом. Ќеви- падковим,
наприклад, було зосе≠редженн¤ ковальського виробни≠цтва у м≥стах явор≥в,
раковець, ян≥в. ÷≥ м≥ста знаходились на шл¤≠хах, ¤кими проходили торговельн≥
каравани, а њх необх≥дно було в≥д≠пов≥дно обслуговувати, що й роби≠ли м≥сцев≥
ковал≥, стельмахи, коло- д≥њ, шорники та ≥нш≥ майстри. явор≥вщина в XVI ст.
стала краЇм густо розм≥щених рем≥сничих м≥с≠течок, середньов≥чних замк≥в-фор-
тець, обведених валами. рай пе≠реживав татарськ≥ навали, гн≥т польських ≥
австр≥йських феодал≥в, масов≥ смертност≥ в≥д еп≥дем≥й, спу≠стошлив≥ пожеж≥,
неск≥нченн≥ в≥й≠ни, в≥кове колон≥альне гнобленн¤. ѕольськ≥ й австр≥йськ≥
загарбники жорстоко пересл≥дували тут роз≠виток культури ≥ осв≥ти. ѕерша школа
в м≥ст≥, до того ж з н≥ме≠цькою мовою викладанн¤, була за≠снована в 1789 р. 23
”крањнське на≠селенн¤ довго боролос¤ за в≥дкрит≠т¤ шк≥л з р≥дною мовою
навчанн¤. «а пол≥пшенн¤ справи осв≥ти ви≠ступав
ќ. —. ћаковей. ¬ XIX Ч на початку XX ст. до≠машнЇ кустарне виробництво, ре≠месла
почали зазнавати кап≥тал≥≠стичного тиску. « проникненн¤м кап≥тал≥стичних
в≥дносин на село де¤к≥ галуз≥ художньоњ творчост≥ поступово занепадали, не
витри≠муючи конкуренц≥њ з фабричним ви≠робництвом, ¤ке особливо посили≠лось з
буд≥вництвом зал≥зниць. «губного впливу кап≥тал≥стичного способу виробництва
почало за≠знавати ≥ народне мистецтво яво≠р≥вщини, особливо п≥сл¤ побудови
зал≥зниц≥ ѕеремишль Ч √ородок Ч Ћьв≥в, коли втратила своЇ пер≠в≥сне значенн¤
шосейна дорога, що проходила через земл≥ явор≥в≠щини. ѕромислова продукц≥¤ де≠дал≥
б≥льше вит≥сн¤ла вироби ручного ремесла. ѕочало занепада≠ти ¤вор≥вське
гончарство, скорочу≠валос¤ виготовленн¤ дит¤чих ≥гра≠шок тощо. ќднак нав≥ть за
най≠б≥льш неспри¤тливих умов народ≠не художнЇ виробництво не припи≠н¤ло
повн≥стю свого ≥снуванн¤. ¬ народ≥ н≥коли не зникала потреба в естетичних
предметах побуту, ху≠дожньоњ творчост≥. √≥дне подиву вм≥нн¤ народних майстр≥в
викори≠стовувати найпрост≥ш≥, нескладн≥ засоби дл¤ здобутт¤ високого ми≠стецького
ефекту. «нар¤дд¤ прац≥, од¤г, житло, ¤к правило, Ї мисте≠цькими витворами.
Ѕ≥льшост≥ з них притаманн≥ простота, ч≥тк≥сть форм, доц≥льн≥сть конструкц≥й,
зручн≥сть у користуванн≥. ¬≥дсутн≥сть декору в окремих предметах побуту не
позбавл¤Ї њх художнього зм≥сту, бо краса м≥ститьс¤ ≥ в форм≥, продик≠тован≥й
доц≥льн≥стю предмета. ќд≠н≥Їю з визначальних рис народноњ художньоњ творчост≥
саме ≥ Ї ство≠ренн¤ таких форм ≥ такого деко≠ру вироб≥в, ¤к≥ ¤кнайповн≥ше в≥д-