Для виготовлення різних за при­значенням і формою плетених ви­

робів використовувалась рогоза та її різновиди, так звані шувар, бод- нар, ситник. Стебла цих рослин піддаються крутому згину, пере­сукуванню, а при згині, плетінні не ламаються. Заготовляли стеб­лини восени (боднар в серпні) — зрізували серпами в ставах, озерах, болотяних заростях, сортува­ли, розставляли вертикально при стінах господарських будівель для висушування протягом цілої зими. Підготовлені стеблини перед пле­тінням _# намочували на сім—вісім годин. Це надавало їм м'якості і полегшувало поділ на вузькі стрічки.

З рогози виплітали килимки — ро­гожки і стрічки для декорування меблів, з трубчатого ситнику — корзинки («кобелки»), з боднару і шувару — тапочки. Від властиво­стей матеріалу залежала і техніка плетіння. Ситникові гілочки по своїй твердості більше придатні для рельєфного простого перепле­тіння.

На невеличких дерев'яних верстатах (кроснах) снували осно­ву з довгих стеблин і перебирали її заготовленими коротшими. Пе­ребрані стеблини збивали бердом.

В побуті більше поширені були ко­шики прямокутної форми, досить різновидні за рахунок розмірів, ліній заокруглення дна, кутів, ве­личини і міри вигину ручок, фор­ми петельок і ґудзиків для засті­бання випуклої кришки. Рідше ви­готовляли кошики із прямокутним

Мокало М. Сувенірні плетені вироби. Рогоза. Село Вільшаниця. 1976. МЕХП.

Техніка аналогічна тканню полот­на простим переплетінням. Таким методом заготовляли з рогози по­лотна на кошики. На дно і бокові стінки кошиків ішло полотно про­стого переплетіння, а верхні обручі обрамляли горизонтально орна­ментальні ажурні смуги.