Вишивальниці Яворівщини щедро виявили свій талант в створенні світу прекрасного на полотні, з до­помогою голки і нитки. Праця та­лановитих вишивальниць впродовж віків виробила і викристалізувала своєрідні методи технічного, орна­ментального і композиційного ви­рішення вишивок. Це й стало при­чиною виділення вишивки Яворів- ського району серед інших \ Вже в кінці XIX ст. говорили про неї як про «славну яворівку». Вона здобула визнання і відповідну оцін­ку. На початку XX ст. і особли­во в радянський період комплек­туються колекції яворівської ви­шивки в музеях ² (Львівському му­зеї українського мистецтва, Музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР у Львові, Львівському історичному музеї, Яворівському іс- торико-етнографічному музеї «Яво­рівщина», Київському державному музеї декоративно-прикладного ми­стецтва, Ленінградському музеї ет­нографії народів СРСР), приватних зібраннях. Вивчення музейних ко­лекцій і побутуючих сьогодні в ра­йоні вишивок дає можливість в історичному аспекті прослідкува­ти безперервність художніх і тех­нічних навиків, які передавались із покоління в покоління, еволюцію орнаментики, зміни в колориті. У музейних колекціях зібрані в основному вишивки з сіл Новий Яр, Шкло, Старий Ярів, Молош- ковичі, Вільшаниця, Бердихів, Ци- туля, Наконечне, Залужжя, Прил- бичі, Мужиловичі, Лісневичі, Іва- но-Франкове. Згадані музеї збері­гають типові зразки яворівської вишивки виконавців: К. Геров- ської, Г. Гунькало, Г. Тураш, Є. Стадник, М. Турянської, Р. Ма- цько, Г. Мартийик, Г. Швець,

Є. Тростянець, П. Стень, П. Па­стух, П. Бобляк, К. Корабель, К. Балуш, К. Труби, Г. Садової, П. Мариняк, І. Харамбури, Г. По- лівняк, К. Мацелюк, К. Баран, М. Кіт, Г. Попівняк, К. Кожухів- ської, М. Гординської, М. Синюти, С. Хомик, К. Шарко, Г. Швець та інших, які працювали в традицій­них прийомах і в той же час вно­сили своє індивідуальне в колек­тивну творчість.

Характерно, що вишивальниці май­же не вишивали тканин інтер'єр- ного призначення. Лише з 1920 р. в інтер'єр яворівської хати почали входити вишиті рушники. Високо­го розвитку досягла яворівська ви­шивка в декорі жіночого і чолові­чого одягу. Тут вона виступає в усій багатогранності і непреверше- ності художнього вирішення, що значною мірою залежало від фак­тури тканини, з якої виготовляли одяг. Так, техніка ткання полотна для окремих компонентів одягу, його крій зумовлювали різний ха­рактер вишивки. Тоненьке полотно простого переплетіння було осно­вою, яка надавала можливість ни­тяному малюванню створювати ці­каві декоративні форми, повторен­ня, симетрії, ритмічність і ліній­ність композицій.

Вишивання на кольоровому фоні — своєрідне явище в народній худож­ній творчості. Кольоровий фон, найчастіше чорний, синій, роже­вий, жовтий, посилює орнаменталь­ні композиції вишивок. Йому під­порядковані техніка вишивання і колористична гама. Структура і ко­лір матеріалу, на якому виконува­лась вишивка, мали неабияке зна­чення для її художнього рішення. Так само немаловажна роль і ни­ток для вишивання, які зазнавали змін протягом часу. До середини XIX ст. вишивали тільки білими і сірими лляними нитками. їх часто