Главная


розміщення вишивки — на уставці, манжетах і вилогах коміра. До по­ловини XIX ст. її виконували тільки білими нитками і стебеневим швом.

В 1920 р. ввійшли в побут сороч­ки з поліхромними уставками, ви-

з фабричної тканини з круглим ви­різом горловини, зібраним на ко­льорову нитку, а згодом під впли­вом міста з'являються в селах со­рочки з чотирикутним вирізом, на­кладними швами, часом з наклад­ним поясом.

Спідниці-иіорци. Лляні, вовняні, бавовняні нитки. Чиновате ткання — «дороги». Село Залужжя, Новий Яр, Страдч. 1920-ті роки. МЕХП.

шитими гладдю, хрестиком. Рукава таких сорочок вишивали трьома- чотирма поперечними, ритмічно розміщеними смугами по всій пло­щині. Важко знайти тотожне роз­міщення вишивок в інших райо­нах України, але аналогії висту­пають в сорочках Полісся і Бойків- шини.

Рукава жіночих сорочок декорува­ли також тканими горизонтальними червоними смугами, як, наприклад, на поліських сорочках Любомль- ського району Волинської області. В 30-х роках почали шити сорочки

Протягом одного століття жіноча сорочка набуває різних форм, ди­ференціюється за матеріалом і принципами декору відповідно до інших компонентів одягу, але збе­рігає давні локальні особливості. Спідниці на Яворівщині носили

довгі і широкі---------- до 2,5      З м, шили

їх з чотирьох пілок. Ширину фор­мували до талії збиранням в дріб­ні густі вертикальні складочки, які закріплювали спеціальним швом — «через складку», грубими «сирови­ми» нитками і вшивали в нижню частину пояса — обшивку. Рівні


читать раньше  читать далее
Hosted by uCoz