розміщення
вишивки — на уставці, манжетах і вилогах коміра. До половини XIX ст. її
виконували тільки білими нитками і стебеневим швом. В 1920 р.
ввійшли в побут сорочки з поліхромними уставками, ви- з фабричної
тканини з круглим вирізом горловини, зібраним на кольорову нитку, а згодом
під впливом міста з'являються в селах сорочки з чотирикутним вирізом, накладними
швами, часом з накладним поясом. Спідниці-иіорци.
Лляні, вовняні, бавовняні нитки. Чиновате ткання — «дороги». Село Залужжя, Новий
Яр, Страдч. 1920-ті роки. МЕХП. шитими гладдю, хрестиком. Рукава
таких сорочок вишивали трьома- чотирма поперечними, ритмічно розміщеними
смугами по всій площині. Важко знайти тотожне розміщення вишивок в інших районах
України, але аналогії виступають в сорочках Полісся і Бойків- шини. Рукава жіночих сорочок декорували
також тканими горизонтальними червоними смугами, як, наприклад, на поліських
сорочках Любомль- ського району Волинської області. В 30-х роках почали шити
сорочки Протягом
одного століття жіноча сорочка набуває різних форм, диференціюється за
матеріалом і принципами декору відповідно до інших компонентів одягу, але зберігає
давні локальні особливості. Спідниці на Яворівщині носили довгі і широкі---------- до 2,5 З м, шили їх з
чотирьох пілок. Ширину формували до талії збиранням в дрібні густі
вертикальні складочки, які закріплювали спеціальним швом — «через складку»,
грубими «сировими» нитками і вшивали в нижню частину пояса — обшивку. Рівні