√лавна¤


кольоровому фон≥ наносили майст≠ри орнаментальн≥ мотиви. ¬перше розписувати дит¤ч≥ дерев'¤н≥ точе≠н≥ ≥грашки почав —. “индик, а згодом до нього приЇдналис¤ “. Ћопачак, ё. ‘еренц та багато ≥нших. ѕоступово розпис розви≠вавс¤, зм≥цнювавс¤, складавс¤ у визначену художньо-декоративну систему. ≤ндив≥дуальна творч≥сть окремих майстр≥в зливалась з ко≠лективною, що спри¤ло збагачен≠ню традиц≥йноњ художньо-техн≥чноњ основи розпису сьогоденною нова≠торською практикою. 60-т≥ роки були часом своЇр≥дноњ актив≥зац≥њ розпису. —тарш≥ майстри заохочували мо≠лодших, ¤к≥ розробл¤ли нов≥ моти≠ви ≥ в≥дт≥нки кольор≥в. “аким чи≠ном сформувалась народна школа декоративного розпису. —ьогодн≥ важко назвати вс≥х майстр≥в, бо з кожним днем приход¤ть нов≥, з своњм ≥ндив≥дуальним художн≥м по≠черком.

“ехнолог≥чний процес цього роз≠пису зводитьс¤ до таких прийом≥в. ѕриродний кол≥р дерева покрива≠ють ацетоновим лаком. ѕ≥зн≥ше грунтують фарбою червоного, чор≠ного або зеленого кольору. «нову покривають лаком, висушують ви≠роби ≥ нанос¤ть кольоровими фар≠бами орнаментальн≥ мотиви.  ожен майстер маЇ св≥й п≥дх≥д до грунтуванн¤ фону дл¤ розпису. ¬ажливо, що в≥н був р≥вним, блис≠кучим, не тьм¤н≥в, не виступав крапельками тощо. ƒл¤ цього нав≥ть враховують атмосферн≥ умови. ¬ дощов≥, волог≥ дн≥ фарба по≠в≥льн≥ше висихаЇ ≥ втрачаЇ по≠лиск Ч ЂматуЇї, тому грунтують вироби в пог≥дн≥, сон¤чн≥ дн≥. «в≥дси видно турботу про фон ¤к основу дл¤ розпису. ¬иконують розпис тоненькими пензликами, зробленими з шерст≥ кота, встав≠леноњ в гус¤че перо.

–озписують вироби ан≥л≥новими фарбами, ¤к≥ розвод¤ть в ацето≠новому б≥лил≥, старанно њх розти≠раючи ≥ розм≥шуючи.  ожен май≠стер ЂмаЇ свою м≥ркуї, тобто к≥ль≠к≥сть порошка дл¤ розведенн¤ в ацетоновому б≥лил≥, в залежност≥ в≥д чого кольори набувають р≥з≠них в≥дт≥нк≥в, р≥зного звучанн¤. јцетонове б≥лило швидко висихаЇ, ≥ тому розпис треба наносити в прискореному темп≥. ƒо основи то≠ченого виробу прикр≥плюють мета≠левий дротик з гачком на к≥нц≥. «а цей дротик берутьс¤ вироби в руки дл¤ розпису, дл¤ суш≥нн¤ во≠ни п≥дв≥шуютьс¤ гачком на сто¤ку. ЂЅеру в руки вир≥б ≥ малюю, що в голову прийдеї,Ч по¤снюЇ в≥до≠ма майстрин¤ розпису ћар≥¤ ѕун- д¤к. ƒивна психолог≥¤ творчост≥ майстринь, вони не повторюють орнаментальн≥ мотиви своњх по≠друг, твор¤ть ≥ндив≥дуально, а вс≥ разом працюють в Їдиному харак≠тер≥ рослинно-кв≥ткового розпису. ¬ прац≥ вс≥х майстринь в≥дчуваЇ≠тьс¤ добре розум≥нн¤ ≥ своЇр≥дне в≥дчутт¤ форми. ўоб гарно роз≠писати вир≥б, треба вз¤ти його до рук 10Ч20 раз≥в, малюючи за кожним разом ¤кийсь мотив або ¤кусь деталь. —п≥вв≥дношенн¤ пра≠ц≥ токар¤ ≥ майстрин≥ розпису Ч важлив≥ сторони творчост≥. “окар≥ виточують вироби сувен≥рного ха≠рактеру: копилки, боч≥вочки Ч го≠ризонтальн≥ на н≥жках ≥ вертикаль≠н≥ на п≥дставц≥ Ч основ≥, жбанки, ложки, кружки, писанки тощо. ј майстрин≥ розпису придають њм художню завершен≥сть, розм≥щую≠чи орнаментальн≥ мотиви в≥дпов≥д≠но до форми виробу. ¬они тонко в≥дчувають форму. Ђ оли добре виточений вир≥б, його хочетьс¤ в руки брати ≥ малюЇтьс¤ на ньому кращеї,Ч по¤снюють ж≥нки. —постереженн¤ над процесами розпису майстринь даЇ можлив≥сть


читать раньше  читать далее
Hosted by uCoz