Главная


Приступаючи до формування горщика, гончар вихо­див з того, яка страва буде в ньо­му готуватися. Це визначало і на­зву горщиків, і поділ їх на окремі групи. На Яворівщині здавна ви­готовлялися «борщові» горщики з широкими випуклими боками (на 4,5—7 л); «кашники» присадкува­тої форми (3—4 л); «молочники» видовженої форми (2—3 л).

Виділялися так звані «оказійні» гор­щики — в них готувалась їжа на весілля, свята тощо. При різних розмірах, деталях існу­вала певна стійкість форм, хоча майстри й не повторювали їх до­слівно, а знаходили нові пропор­

ційні рішення традиційних силуе­тів.

При цьому в основі зберігала­ся бочкоподібна форма з рівним дном. Від дна, легко розширю ючись догори, піднімалися стінки, а далі, приблизно до третини ви­соти, вони заокруглено звужували­ся до вінців. Останні, як правило, були майже прямі і мали ледь розлоге завершення. Співвідношення висоти і ширини вирішувалося як два до одного.

Висоту і випук­лість гончарі формували з ураху­ванням найповнішого охоплення полум'ям стінок горщика. У верх­ній частині горщика кріпились вушка, які допомагали при повер­танні і витяганні горщика з вогню тощо. Маленькі вушка контрасту­ють з масивністю горщика, сприя­ють виявленню його об'єму, гар­монійно поєднуються з формою, добре побудованою в пропорціях і контурах. Форма горщика вирі­шується як єдиний об'єм, єдине       

Випалювали горщики чорні, так звані димлені, і червоного природ­ного кольору. Димлені називали ще й «добрими», як більш гігієніч­ні, оскільки під час випалу згора­ли різні домішки в глині. Фактора­ми художньої виразності чорних і червоних горщиків виступають до­сконалі форми, краса природного матеріалу, його колір та орнамен­тика.

В Малому Передмісті виготовляли чорний лощений і червоний мальо­ваний посуд.


читать раньше  читать далее
Hosted by uCoz