Приступаючи до формування горщика, гончар виходив з того, яка страва буде
в ньому готуватися. Це визначало і назву горщиків, і поділ їх на окремі
групи. На Яворівщині здавна виготовлялися «борщові» горщики з широкими
випуклими боками (на 4,5—7 л); «кашники» присадкуватої форми (3—4 л);
«молочники» видовженої форми (2—3 л). Виділялися так звані «оказійні» горщики — в них готувалась їжа на весілля,
свята тощо. При різних розмірах, деталях існувала певна стійкість форм, хоча
майстри й не повторювали їх дослівно, а знаходили нові пропор ційні рішення традиційних силуетів.
При цьому в основі зберігалася
бочкоподібна форма з рівним дном. Від дна, легко розширю ючись догори,
піднімалися стінки, а далі, приблизно до третини висоти, вони заокруглено
звужувалися до вінців. Останні, як правило, були майже прямі і мали ледь
розлоге завершення. Співвідношення висоти і ширини вирішувалося як два до
одного. Висоту і випуклість гончарі
формували з урахуванням найповнішого охоплення полум'ям стінок горщика. У верхній
частині горщика кріпились вушка, які допомагали при повертанні і витяганні
горщика з вогню тощо. Маленькі вушка контрастують з масивністю горщика, сприяють
виявленню його об'єму, гармонійно поєднуються з формою, добре побудованою в
пропорціях і контурах. Форма горщика вирішується як єдиний об'єм, єдине Випалювали горщики чорні, так звані димлені, і червоного природного
кольору. Димлені називали ще й «добрими», як більш гігієнічні, оскільки під
час випалу згорали різні домішки в глині. Факторами художньої виразності
чорних і червоних горщиків виступають досконалі форми, краса природного
матеріалу, його колір та орнаментика. В Малому Передмісті виготовляли
чорний лощений і червоний мальований посуд.