в роботі вони повинні бути легкими,
міцними, тоненькими вгорі. Запорукою міцності веретена було вміння знайти
відповідну висоту і товщину основного стержня веретена. Це співвідношення
становить і його важливу мистецьку якість. Плавне розширення веретена від
гострого верхнього кінця до середини сприяє легкості приведен ні — «голівці», що виконує основну
практичну функцію. «Голівка» прикріплена внизу до стержля —- ручки — і являє
дисковидне коло з центральним конусним виступом внизу і зубчиками по колу.
Треба відзначити вміння майстрів точно врівноважувати порівняно широку
«голівку» з вузькою ручкою і її маленьким шаровиднкм закінченням, Кавас К. М.
Ночви. Дерево. Гізьблення, розпис. Селище Івано-Франкове. 1966. ня його в швидкий обертовий рух пальцями.
А середина сконструйована так, щоб не осипались напрядені нитки внизу, не
зсувалися до пряслиця. Ці конструктивні завдання розуміють майстри і, працюючи
над створенням веретена, роблять заглиблення, виступи, нарізи і плавний
перехід від середини до виступів конусовидного закінчення основи. На
вигладженому до полиску природному кольорі деревини внизу біля «голівки»
дворядові вузенькі різьблені або мальовані червоною і жовтою фарбами пасочки
доповнюють художнє рішення форми веретена. В колотушках для розтирання сиру,
вареної картоплі тощо акцент зроблений на нижньому закінчен- що несе переважно декоративне навантаження. В усіх побутових точених виробах виявляється висока технічна майстерність,
велика конструктивна фантазія, що реалізується у практично-декоративних формах
готової продукції. Удосконаленню, шліфуванню цієї майстерності сприяло й те, що цілі сім'ї
токарів з роду в рід спеціалізувались в токарній справі. Вони досконало
володіли всіма прийомами обробки точінням зовнішньої і внутрішньої поверхні.
Виділялись високою майстерністю токарі І. То- рук, І. Прийма, Ю. Чіп. Кожен з
них, працюючи над виготовленням традиційних виробів, постійно прагнув до їх
удосконалення, до ускладнення конструкції, без порушення