сучасного декоративного розпису,
скульптури малих форм ≥ гончар≠ства в л≥тератур≥ майже н≥чого не сказано. –≥зн≥
за характером в≥до≠мост≥ не дають у¤вленн¤ про за≠гальний характер народного
деко≠ративного мистецтва явор≥вщини. “им часом воно надзвичайно бага≠те
зм≥стом, художн≥ми формами, естетичними принципами, маЇ пер≠спективи розвитку.
јктуальн≥сть досл≥джень такого характеру ви≠пливаЇ також ≥з постанови ÷ ѕ–—
Ђѕро народн≥ художн≥ про≠мислиї (1974), в ¤к≥й наголошуЇ≠тьс¤ на необх≥дност≥
вивченн¤ окре≠мих осередк≥в та в≥дродженн¤ њх д≥¤льност≥. ¬иход¤чи з цих положень, автор
поставила за мету досл≥дити ≥сто≠р≥ю розвитку художн≥х промисл≥в явор≥вського
району, простежити еволюц≥ю художн≥х форм, проана≠л≥зувати найтипов≥ш≥ зразки,
ви≠значити специф≥чн≥ особливост≥ ≥ законом≥рност≥ розвитку народноњ творчост≥
цього краю, висв≥тлити процеси взаЇмод≥њ м≥сцевих худож≠н≥х форм з мистецтвом
≥нших об≠ластей ”крањни, а також сус≥дн≥х територ≥й, показати стан художн≥х
промисл≥в у район≥ на сучасному етап≥. Ќародне декоративно-прикладне
мистецтво розгл¤даЇтьс¤ в досл≥д≠женн≥ ¤к ¤вище соц≥ально обумов≠лене, ¤к одна
з форм сусп≥льноњ св≥домост≥. ¬ умовах гнобленн¤ та визиску не можуть повною
м≥рою розвиватис¤ творч≥ сили народу, не можуть бути належно оц≥нен≥ вс≥
здобутки його творчост≥. арл ћаркс вказував, що кап≥тал≥стич≠не виробництво
вороже пров≥дним галуз¤м духовного виробництва,
наприклад мистецтву ≥ поез≥њ7. ѕринципова характеристика с≥ль≠ських
промисл≥в та ремесел дана у прац≥ ¬. ≤. Ћен≥на Ђ–озвиток кап≥≠тал≥зму в –ос≥њї 8.
« положень кла≠сик≥в марксизму-лен≥н≥зму виходи≠ла автор при анал≥з≥ причин зга≠санн¤
художн≥х промисл≥в з роз≠витком кап≥тал≥зму. Ђ ап≥тал≥зм душив, подавл¤в,
розбивав масу талант≥в серед роб≥тник≥в ≥ труд¤≠щих сел¤н. “аланти ц≥ гинули
п≥д гн≥том нужди, злидн≥в, наруги над людською особою. Ќаш обов'¤зок тепер
ум≥ти знайти ц≥ таланти ≥ приставити њх до роботиї9. ¬. ≤. Ћен≥н
ставив важливу вимогу в справ≥ розвитку рад¤нського ми≠стецтва Ч необх≥дн≥сть
збереженн¤ мистецьких надбань попередн≥х покол≥нь, збереженн¤ ≥стинно пре≠красного
¤к вих≥дного пункту. Ће≠н≥нська теор≥¤ культурноњ спадщини мала ≥ маЇ вин¤тково
велике зна≠ченн¤ дл¤ розвитку рад¤нськоњ культури ≥, зокрема, мистецтва.
Ћен≥нськими положенн¤ми про ви≠користанн¤ мистецьких надбань народу керувалась
автор при ви≠вченн≥ народних промисл≥в явор≥в≠щини, одного з своЇр≥дних осеред≠к≥в
мистецтва ”крањни. ” рад¤нський час створено най≠спри¤тлив≥ш≥ умови дл¤
розвитку народного декоративного мисте≠цтва, що зумовило виникненн¤ но≠вих
художн≥х ¤вищ, розвиток дав≠н≥х традиц≥й. ƒосл≥дженн¤ специ≠ф≥ки окремих
осередк≥в народноњ художньоњ творчост≥ маЇ важливе значенн¤ в справ≥ науковоњ
розроб≠ки проблем теор≥њ ≥ практики ху≠дожн≥х промисл≥в.