н≥ ≥грашок кругл≥ дощан≥ колеса з
центральним отвором намочують у гар¤ч≥й вод≥, а через добу нат¤гу≠ють на ос≥ з
зубчастим зак≥нчен≠н¤м. олеса охолоджуютьс¤, зву≠жуютьс¤ ≥ не зл≥тають з осей.
ќс≠новну увагу звертали майстри на опрацюванн¤ коник≥в Ч спец≥аль≠ним ножем
к≥лькома точними ру≠хами, збер≥гаючи при цьому дещо крут≥ зр≥зи, часом нав≥ть
пр¤мо≠кутн≥ або й трикутн≥. √олова кони≠ка з виступаючим лобом у вигл¤д≥
трикутника, спина без вигин≥в, корпус незаокруглений, ноги пр¤≠м≥,
чотирьохгранн≥. оники в≥льно розм≥щен≥ в простор≥. ѕлоск≥сне умовне њх р≥шенн¤
не маЇ нав≥ть нат¤к≥в на детал≥зац≥ю. ÷е зобра≠женн¤ дещо фантастичне, зрозум≥≠ле д≥т¤м, пов'¤зане ≥з задумом ди≠т¤чоњ
гри, видумки, казковост≥. ƒекоративно-емоц≥йн≥ ¤кост≥ ≥гра≠шок посилював розпис,
виконаний на природному кольор≥ дерева, що характеризуЇтьс¤ неперевантажен≥-
стю, дов≥льн≥стю. Ћегкими мазка≠ми на поверхн≥ коник≥в, в≥зочк≥в нанесен≥
рослинн≥ мотиви Ђверб≥в≠киї, Ђрозеткиї. (Ђ¬ерб≥вкиї Ч ледь вигнут≥ стеблини з
каплепо- д≥бними листочками. ¬они обрам≠лен≥ по¤ском, ¤кий творить форму мотиву
Ђкачечкиї, поширеного в орнаментиц≥ ¤вор≥вських скринь ≥ виб≥йок. ќднак в
≥грашках цей мо≠тив маЇ своњ видозм≥ни: в його се≠редину вписано г≥лочку, а в
вуж≠ч≥й частин≥ в≥н завершуЇтьс¤ кру≠жальцем Ч Ђкв≥точкоюї). Ќайпро≠ст≥ше комб≥нуванн¤ цих мотив≥в творить багатство вар≥ант≥в розпи≠су
≥грашок. ≤нод≥ в одному конику використан≥ вс≥ згадан≥ прийоми розпису, ≥
виходить коник, ¤скраво розмальований г≥лочками з черво≠но-син≥м лист¤м, що
стелетьс¤ в≥д корпуса на шию до голови. “ак≥ в≥дом≥ в щоденному побут≥ кон≥
раптом втрачали реальн≥сть, набу≠ вали казковоњ форми. ’удожнЇ уза≠гальненн¤, взагал≥ притаманне на≠родному мистецтву, тут перетворю≠валось
у символ≥чну умовн≥сть. ¬≥домий досл≥дник народного ми≠стецтва ¬. —. ¬оронов
писав, що неможливо знайти в ≥нших галуз¤х художньоњ творчост≥ б≥льш ¤скраву
символ≥чн≥сть перетворенн¤ фанта≠з≥њ в ¤кусь переконливу реальн≥сть ≥
справжнього реал≥зму в казков≥сть, н≥ж в ≥грашках. ’удожн≥й зм≥ст ≥ висока майстерн≥сть робл¤ть дере≠в'¤н≥ ≥грашки ген≥альними
пластич≠ними творами 9. ≤грашки
явор≥вщини середини XIX ст. з кониками в р≥зних ком≠позиц≥йних р≥шенн¤х
створюють враженн¤ безпосередност≥, щиро≠ст≥. ¬они належать до типу ≥гра-
шок-прим≥тив≥в, ¤к≥ розгл¤даютьс¤ в художньому план≥ образного ба≠ченн¤ св≥ту ≥
безпосереднього його сприйн¤тт¤. ÷≥ коники зрозум≥л≥ д≥т¤м, розрахован≥ на њх
психоло≠г≥ю гри, були своЇр≥дним засобом привчати хлопчик≥в змалку до май≠бутньоњ
прац≥. ≤нший вид дит¤чих ≥грашок Ч Ђко≠лиски дл¤ л¤льокї Ч мали проф≥≠льован≥ ≥
розмальован≥ б≥чн≥ сто≠рони Ч Ђбочкиї Ч ≥ н≥жки дл¤ гойданн¤ Ч Ђходилаї.
ѕринцип розпису под≥бний до розпису ко≠ник≥в. Ќа ст≥нках малювали Ђвер≠б≥вкиї,
ц¤точки ≥ концентричн≥ ко≠ла Ч Ђсонечкаї. ќсновну роль в≥≠д≥гравав св≥тлий природний
кол≥р деревини, на ¤кому ч≥тко вид≥л¤в≠с¤ традиц≥йний червоний ≥ темно- зелений
орнамент. явор≥вськ≥ майстри виробл¤ли дл¤ дит¤чоњ гри також столики, кр≥сла,
дивани-Ђбамбетл≥ї. онструктив≠но-композиц≥йна трактовка цих ма≠леньких ≥грашок
висотою 8Ч10 см под≥бна до справжн≥х мебл≥в, що побутували в ¤вор≥вських хатах.