ност≥.

 р≥м традиц≥йних ≥грашок, в≥дом≥ й вироби дл¤ господарських потреб, твори виставочного харак≠теру. “ак, ≤. ‘≥¤ла змайстрував дерев'¤ну швейну машину, —. „уѕрийма ¬. ћ. ƒит¤ч≥ ≥граи≥ки-мебл≥. ƒерево. –озпис ан≥л≥новими фарбами. ћотиви Ђколкаї, верб≥вки. ћ≥сто явор≥в. 1955. ћ≈’ѕ.

рема ≥грашка маЇ свою неповтор≠н≥сть в детал¤х. ≤ндив≥дуал≥зац≥¤ вироб≥в, що пол¤гаЇ в манер≥ фор≠мотворенн¤ ≥ розпису,Ч важливий принцип кожного майстра, розви≠ваючи ¤кий народн≥ майстри ство≠рювали враженн¤ неповторност≥, емоц≥йност≥, теплоти ≥ безпосеред-

па Ч макет поњзда, —. ћасюк Ч млина тощо.

÷≥ роботи експонува≠лись на виставц≥ у Ћьвов≥ 1896 р. ≥ привертали увагу своЇю техн≥ч≠ною винах≥длив≥стю.  ап≥тал≥стичний лад з ус≥ма його протир≥чч¤ми, нещадним гн≥том, конкуренц≥Їю промислового виробництва знец≥нював художню пра≠цю народних майстр≥в. ¬ к≥нц≥ XIX ст. в≥дбуваЇтьс¤ процес по≠ступового занепаду виробництва ≥грашок. Ќа продаж у √аличину надход¤ть ≥грашки з-за кордону. ѕрогресивн≥ д≥¤ч≥ докладають зу≠силь, щоб зберегти традиц≥йний промисел, ≥ п≥д њх впливом Ђ√али≠цький краЇвий в≥дд≥лї в≥дкриваЇ в яворов≥ 3 листопада 1896 р. Ђ«а- бавкарську школуї ¹⁰.

јвстр≥йське кер≥вництво школи прагнуло вплинути на зм≥ну тра≠диц≥йних форм дит¤чих ≥грашок. «розум≥ло, що школа служила ви≠могам буржуазного сусп≥льства, ставила за мету виготовленн¤ ≥г≠рашок дл¤ класу багатих, вносила штампован≥сть у виробництво, об≠межувала ≥ндив≥дуальний п≥дх≥д в њх моделюванн≥ ≥ декоруванн≥.