Два варіанти розпису за принци­пом кругової і двосторонньої ком­позиції є типовими для яворів­ських «збанків». У першому від­чутні аналогії з миколаївськими та самбірськими «збанками», в другому — з сокальськими. Неповтор­ності їм надають мотиви «вербі- вок» і «крапанок».

Різновидом «збанків» є посудини, що мають місцеву назву «баньки». Цей тип посуду поширений на те­риторії всієї України, Білорусії¹⁰. В Київській області такий посуд називають «тиквами», на Закар­патті—«корчагами» ^и. їх призна­чення — зберігання рідини, найчастіше олії. «Баньки» мають куляс­ту форму з дуже вузькою шийкою.

Контури всіх частин «баньки» -— корпус, горловина, вушка — мають дуже виразні круті згини. Своєрід­не формування нижньої частини (майже конусовидне) і вушка з прямокутними згинами становлять відміну від кулястих і видовжених, часто грушовидних баньок міст Потелича, Глинська, Городка, Со- каля, Старої Солі, Дев'ятира та ін. Близькі за формою до яворів­ських були димлені «баньки» в се­лах Гутище, Шпиколоси, Гавареч- чина Золочівського району Львів­ської області ^|2.

Яворівські «баньки» — полив'яні. Менше їх зустрічається з підполи- в'яним розписом, який виконуєть­ся ангобом червоного кольору у вигляді прямих пасочків, що оббігають посудину по випуклій части­ні корпуса і біля шийки. Тут орнаментика зведена до мінімуму. В усіх полив'яних «баньках» з розписом і без нього головні ак­центи декору виконувались поли­вою, переважно зеленою і жовтою, її затіками.

Поряд із згаданими видами посу­ду гончарі виготовляли макітри, ринки, горнята, пампушниці та ін. Основний посуд щоденного побу­тового використання — димлений.